Міністерствоцифрової трансформаціїУкраїни

Мінцифра разом з партнерами провела два дослідження про цифрову безбар’єрність. Вони допоможуть проаналізувати найкращі практики регулювання вебдоступності в Євросоюзі та більш ефективно розвивати безбар’єрність електронних ресурсів в Україні. Результати досліджень презентували 14 грудня в Києві. Одна з головних рекомендацій — поширити вимоги цифрової доступності на приватний сектор.

«Внаслідок війни дедалі більше людей частково або повністю втрачають слух та зір. Активні бойові дії, вибухи — усе це впливає на здоровʼя і наших захисників, і цивільних. Важливо подбати про те, щоб цифрові сервіси були доступними для них. Тому Мінцифра приділяє значну увагу підвищенню доступності державних цифрових ресурсів у країні, щоб усі громадяни могли ними користуватися без барʼєрів. Дослідження пропонують важливі інсайти, щоб визначити, у яких напрямах потрібно рухатися, щоб більш комплексно просувати цифрову вебдоступність у державі. Також варто поширювати цифрову доступність у приватному секторі, щоб люди мали безперешкодний доступ до всіх електронних сервісів у країні», — зазначив керівник із розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України Мстислав Банік.

Перше дослідження — «Законодавче регулювання цифрової безбар’єрності: найкращі європейські практики» — аналізує, як сфера вебдоступності регулюється в Європейському Союзі. А також у п’яти країнах Європи: Великій Британії, Данії, Німеччині, Франції та Швеції. Звіт розкриває, як побудовані системи державного регулювання в цій сфері, які вимоги законодавств, відповідальні органи та їхні повноваження. Результати цього дослідження дають змогу проаналізувати європейський досвід та використати найкращі практики для розвитку вебдоступності в Україні. Детальніше можна дізнатися за посиланням.

«Війна засвідчила, наскільки важливими є електронні послуги, які дають можливість людям отримати необхідну від держави допомогу швидко та безпечно. Саме тому критично важливо забезпечити, щоб доступ до таких цифрових сервісів мали всі українці, попри будь-які — постійні чи тимчасові — порушення. Тож важливо, щоб не лише держава, а й приватний сектор дбав про підвищення цифрової доступності їхніх електронних продуктів», — наголосила радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна.

Друге дослідження — «Використання допоміжних технологій людьми з інвалідністю» — проаналізувало, як люди з інвалідністю, насамперед із порушеннями зору, в Україні користуються допоміжними технологіями, із якими проблемами стикаються та які потреби мають. У процесі дослідження також порівняли технології перетворення тексту на мовлення (text-to-speech), які підтримують українську мову. Детальніше можна дізнатися за посиланням.

«Вебдоступний продукт — той, яким зможуть скористатися люди з тимчасовими чи постійними порушеннями — зору, слуху або когнітивними порушеннями — насамперед ті люди, які користуються смартфоном та комп’ютером із допоміжними технологіями, зокрема люди, які отримали поранення та травми через війну. Для цього розробники мають пам’ятати про різні групи користувачів і застосовувати вимоги вебдоступності. Це особливо важливо зараз, під час стрімкого розвитку цифровізації, адже ми не маємо права залишити частину людей без доступу до цифрових продуктів, створюючи їх недоступними. При цьому вебдоступність має стати повсюдною нормою, а не унікальною перевагою, і не лише в державному, а й у приватному секторі. Такі спільні зусилля допоможуть забезпечити комплексний безбар’єрний доступ до цифрових послуг для всіх людей у країні», — зазначив керівник «Проєкту підтримки Дія» Програми розвитку ООН в Україні (UNDP) Володимир Брусіловський.

Дослідження показали потреби незрячих людей при користуванні допоміжними технологіями, а також відмінності їхнього досвіду з міжнародним. Наприклад, опитування підтвердило, що в Україні нагально потрібно вдосконалювати українські синтезатори мовлення — TTS. Це технології перетворення тексту на мовлення. Адже вони безпосередньо впливають на те, чи зможуть користувачі з порушеннями зору отримувати цифрові послуги українською мовою.

Крім того, найбільш затребуваною технологією виявилися озвучені банкомати — про це заявила понад половина респондентів (52,8%). 

«Виявлені результати стосуються не лише сфери державної політики, це й досить прикладні речі. Як-от необхідність завантажувати на сайти не лише PDF, а й текстові файли у форматі MS Word чи розробляти продукти спершу для смартфонів за принципом mobile first. Це ті поради, які можуть застосовувати всі розробники та контент-менеджери, і вони матимуть вагоме значення для незрячих людей», — пояснив експерт UNDP із питань цифрової доступності та автор обох досліджень Дмитро Попов. 

Нагадаємо, у липні Кабмін ухвалив постанову, яка зобов’язала всі державні установи привести свої сайти, онлайн-портали та застосунки у відповідність до нового держстандарту з вебдоступності. Він розроблений на основі міжнародних рекомендацій WCAG 2.1 (Web Content Accessibility Guidelines). Це настанови, які визначають, як зробити онлайн-контент доступним для широкого кола користувачів. 

У лютому настанови WCAG 2.1 вперше перекладено українською мовою. Це допомагає українським розробникам швидко створювати онлайн-ресурси для широкого кола користувачів, зокрема людей із порушеннями зору чи слуху. 

Аналіз європейського законодавства у сфері вебдоступності та дослідження використання допоміжних технологій людьми з інвалідністю експерти UNDP здійснили за ініціативою Міністерства цифрової трансформації України за фінансової підтримки Уряду Японії у межах «Проєкту підтримки Дія», який UNDP реалізує за фінансування Уряду Швеції.